Звернення

Привіт, мої дорогі! Давно ми не бачилися і це не випадково. Трохи із запізненням, та все ж хочу перепостити пояснення свого мовчання - писала його для "Завдань для Душі", бо вся ДК підтримала цю ідею, але писала так, як я відчуваю це я. Знаю і розумію, що кожен має право на власну думку, тому прошу і вас поставитися із розумінням до моєї точки зору.

Любі наші читачі, друзі!

Сьодні в нашій державі склалась дуже непроста ситуація. Вона стосується не тільки політиків, когось "там наверху" і киян. Вона стосується всіх нас, бо ми з вами є не лише дівчатами (і хлопцями), майстринями, мамами, господинями, ми, перш за все, є громадянами своєї України. Тому ми не можемо залишатися осторонь. А також ми не можемо публікувати милі нашому серцю пости про творчість в той час, коли в нашій державі гинуть безневинні люди, коли десятки наших громадян піддаються тортурам, сотні - переслідуванням, тисячі - названі бандитами і провокаторами. Із солідарності з ними ми мовчимо. 

Сподіваємося на ваше розуміння. А ще сподіваємося, що вже дуже скоро ми зможемо з радістю спілкуватися, творити і радіти життю у вільній, щасливій і квітучій Україні!

Знаю, що багато в кого з вас "працює" зворотній механізм - хочеться відволіктися і творити, щоб хоч якось відгородити себе від страшних подій. А я не можу навіть дивитися в сторону папірців. Намагалася щось зробити - так і лежить все дотепер розкладене на столі :( 

Як же хочеться, щоб всі жахи залишилися позаду якогмога швидше, щоб все досягнуте до сьогодні нашим надзвичайним українським народом не розвіялось після того, як люди повернуться до своїх домівок, щоб ми нарешті зажили в гідній, безпечній і достойній країні вільними щасливими людьми! Вірмо в краще майбутнє, творімо краще майбутнє для своїх дітей, не будьмо байдужими і молімося за нашу Україну!